Аркадія до революції: як балка на краю Одеси стала курортом знаті
1. Від балки «Рипи» до пасторальної «Аркадії»
У першій половині XIX століття територія сучасної Аркадії являла собою малолюдну балку з крутими схилами, вкритими дикою акацією та степовою рослинністю. Місцеві жителі прозвали її «Рипа» — імовірно, від румунського слова râpă, що означає яр. Це був природний спуск до моря на південній околиці Одеси, далекий від міської метушні та обжитості.
Назва «Аркадія» з’явилася ближче до кінця XIX століття, спочатку як поетичне порівняння з пасторальною областю у Стародавній Греції. У міфології Аркадія асоціювалася зі світом природи, спокою та простоти. Ця назва виявилася напрочуд доречною для одеської балки, і невдовзі вона стала офіційною. Одним із перших її закріпив бельгієць Еміль Камб’є, який збудував тут ресторан і трамвайну лінію.
2. Перші власники: від Волконського до Гагаріна
У 1818 році ділянку землі в цьому районі придбав князь Сергій Григорович Волконський — майбутній декабрист і друг Пушкіна. Його маєток знаходився на урвищі біля моря, і, за спогадами, сам поет бував там у гостях.
У другій половині XIX століття землі вздовж балки почали переходити до інших знатних власників. Серед них — князь Євген Григорович Гагарін, дипломат, одружений з Марією Олександрівною Стурдза. Гагарін придбав значні ділянки між Малим Фонтаном і Аркадією. На його честь згодом було названо височину — Гагарінське плато, а не на честь Юрія Гагаріна, як прийнято помилково вважати.
Також тут облаштовували свої дачі родини Маразлі (зокрема міський голова Григорій Григорович Маразлі), Родоканакі, Папудови, Стурдза-Едлінг, Дуніни. З’являлися легкі дерев’яні будиночки з верандами та капітальні кам’яні дачі з ротондами. Район став літньою резиденцією одеської аристократії та буржуазії.
3. Трамвай, ресторан і початок курорту Аркадія
Переломним моментом у розвитку Аркадії стала поява громадського транспорту. У 1894 році бельгійський інженер і директор кінно-залізної дороги Еміль Камб’є проклав лінію конки до самої балки. У 1895 році він відкрив ресторан на палях біля води під назвою «Аркадія». Тут влаштовували танці, обіди з видом на море, звучала жива музика. Так почалася історія Аркадії як курорту.
У 1905 році купець першої гільдії Ушер Сігал збудував на схилі капітальний ресторан із панорамою на море. Будівля стала архітектурною домінантою та культурним центром району. Ці два ресторани стали символами дореволюційної Аркадії, закріпивши її статус як модного приморського куточка.
4. Хто відпочивав в Аркадії
У дореволюційні десятиліття Аркадія приваблювала на відпочинок переважно вище товариство Одеси. Ще у 1830–1840-х роках на дачі родини Стурдза тут збиралися іноземні дипломати, аристократи, представники одеської еліти на заміські візити. У другій половині століття власниками та завсідниками Аркадії стали дворяни, великі чиновники, купці. Влітку сюди з’їжджалися аристократія, інтелігенція та заможна молодь.
Упорядковані дачі здавалися в оренду на сезон, і в Аркадії проводили літо родини, які прагнули відпочинку біля моря, подалі від міського пилу. Серед відомих персон були князь Волконський, благодійник Маразлі, купець Ушер Сігал. Курортне життя Аркадії знаходило відображення в романах і віршах початку століття — її асоціювали з розкішшю, світським життям і дозвіллям.
Для відвідування пляжу потрібно було сплатити послуги купалень: від 15–20 копійок за перший клас до 5 копійок за другий. Це означало, що відпочинок тут могли дозволити собі переважно заможні верстви. Однак у розпал сезону на пляжі можна було зустріти й представників середнього класу — артистів, викладачів, дрібних підприємців. Аркадія ставала місцем загального літнього паломництва.
5. Ландшафт, що став символом
Те, що робило Аркадію особливою, — це не лише близькість до моря, а й сам природний ландшафт. На відміну від більшості одеських пляжів, куди вели круті сходи, Аркадійська балка дозволяла легко й без зусиль спуститися до моря.
Широкий берег, пологий схил, піщано-галькова смуга, дзюрчання струмка, тінь акацій — усе це створювало особливу атмосферу. Морське повітря, змішане з ароматом степу, усамітненість, вид на горизонт — усе це зробило Аркадію символом безтурботності та естетичного відпочинку. Її назва стала загальною для ідеального літа в Одесі.
Якщо у вас був дім в Аркадії до революції, ви були або дуже заможним, або дуже тонко відчуваючою людиною. Це було місце не просто відпочинку, а способу життя. І в цьому сенсі дореволюційна Аркадія стала першим кроком до тієї легенди, якою вона залишається й сьогодні.